Чи всі покликані до чистоти?

           

         Від самого дитинства і до самої смерті кожна людина на землі завжди старається щось осягнути. Тут маю на увазі як матеріальні речі, так і інтелектуальні знання. Життя людини так збудоване, що вона ніколи не задовільняється тим, що має, а все хоче і прагне до чогось нового, кращого. Дитина закінчує школу, після неї технікум чи інститут, або щось подібне, шукає роботу, старається її полегшити або отримати вищу платню, одружується, дбає про своє майно, про виховання та добробут дітей, забезпечує свою старість і так далі. Людина завжди живе в русі, спрямованому вперед – до досконалості.

Подібне змагання до чогось кращого, до якогось певного рівня досконалості маємо і в нашому духовному життя. А це ми здійснюємо через вироблення в собі чеснот духовного життя. Св.Григорій Богослов говорить: "Усяка чеснота підносить праведника на один ступінь вище." Святі Отці Церкви дуже багато говорять про чесноти і майже всі вони погоджуються в тому, що чеснота чистоти є найвищою з усіх. Св.Теодор Студит це пояснює тим, що чеснота чистоти перша з усіх чеснот, бо вона ще в раю засяяла ясним світлом, доки змій не спокусив наших прародичів.

Адам і Єва мали все, були щасливими і жили в раю з Богом. Проте через свою неміч, яка виявилася в тому, що вони не змогли протистояти спокусі, не витримали і були вигнані з раю. Подібно і боротьба із нечистими спокусами є дуже важкою – тільки сильніші духом витримують у ній. Це можна порівняти до війни, хоч і духовна боротьба за витривання в чистоті і невинності набагато важча. На війні буває час спокою, коли ведуться переговори. Там деколи б'ються, деколи ні, зберігаючи час і порядок. А на війні, що ведеться проти нечистих спокус, ніколи не може бути спокою, бо це війна з дияволом, який не має визначеного часу для нападу, а завжди пильнує, щоб завдати удару невинній душі. Тому дівственник ніколи не може розслаблятися. Сам Христос каже: "Чувайте і моліться, щоб Вам не впасти у спокусу."

Але чи всі можуть витримати? Чи всі покликані до чистоти? Так. Покликані є всі, бо кожна людина, що дотримується євангельської ради чистоти може стати досконалою, може осягнути спасіння і буде займати краще становище у небі, ніж інші. Одні дотримуються чистоти у подружжі, інші у безженності, але покликані є всі. Єв.Іван у книзі Одкровення говорить про 144.000 Божих вибранців, що будуть співати пісню Господеві, чого інші не зможуть робити. "Покликаних є багато, але мало вибраних" – каже Святе Письмо. Тому і до дівицтва, тобто збереження чистоти, покликані всі, але вибрані лише ті, яким Господь дає цей дар. Їх буде всього 144.000, як каже книга Одкровення.

Як, отже, стати одним із цього числа? Яка має бути ця важка чеснота чистоти? Вона є двояка: чистота тіла і чистота серця. Чистота полягає в утриманні від статевих стосунків, від переглядів розпусних відеофільмів чи читання подібних книг, у невживанні поганих слів. Недотримання чистоти, тобто її протилежність, - гріх нечистоти можна поповнити словом, ділом або думкою. Важкість провини стає зрозумілою через строгість покарання – кара чекає не тільки того, хто згрішив ділом, але навіть і того, хто тільки в думках любувався забороненими приємностями або якимось словом це виявив. Гріх, незалежно від способу його поповнення все одно вважається тяжким.

Ще в Старому Завіті була сувора кара за гріх нечистоти – чужоложців каменували. Більше того, через пристрасть були засуджені на знищення цілі міста, як, наприклад, було із Содомом і Гоморрою. Важкі кари є і сьогодні. Наприклад, чоловіка, який живе із жінкою без церковного шлюбу, як і цю жінку недозволено допускати до Святих Тайн Покаяння і Євхаристії, поки не виправлять своє життя – приймуть Святу Тайну Подружжя або розійдуться і житимуть окремо. Інші прояви недотримання чистоти теж мають відповідні кари, які вже призначає священик у сповіді.

Часто люди сьогодні скаржаться на душевну остиглість, на брак Божого світла, що роз'яснює різні душевні проблеми і розв'язує їх та наповнює серце любов'ю до Бога. Яка причина цього? Мабуть у тому, що ми мало дбаємо про збереження та примноження чистоти свого серця. Чисті серцем, вже навіть тут, на цьому світі, можуть оглядати Бога, хоча тільки вірою та в таємничий спосіб через молитву, контемпляцію або розважання Божого Слова. Чистий серцем намагається не лише визнавати свої гріхопадіння у сповіді, а й своїм життям – жертвою, покутою і добрими ділами за гріх надолужити.

Що ж таке чистота серця і душі?

Чисті серцем – це насамперед ті, наміри, вчинки та слова яких стосовно Бога і людей є простодушними і безкорисливими. Вони завжди говорять так, як думають, без лукавства і брехні. Це, отже, люди відверті. Протилежністю такої чистоти серця є хитруни, облудники, крутії, неправдомовні та користолюбні люди, для яких слово і думка є джерелом для власного збагачення чи піднесення слави. Подібно як з нечистого джерела випливають брудні і скаламучені води, так і з нечистого серця походять нечисті вчинки. Про це говорить і Христос: "З нутра-бо, з серця людини виходять недомрі намисли, розпуста, злодійство, вбивства, перелюби, розбещеність, лукавство, обман…" (Мр.7.21-22). "Те, що з уст виходить, те походить і з серця, і воно, власне, осквернює людину" – підтверджує євангелист Матей 15.18.

Тож стараймося не пускати до наших сердець те, що нам ласкаво підсуває спокусник диявол. Завжди аналізуймо свої думки, слова і вчинки, а з них вибираймо ті, які приведуть нас до вічного щастя. Просім у цьому помочі Божої, бо без Його ласки витримати неможливо. Кличмо разом із старозавітнім царем Давидом: "Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правого віднови в нутрі моєму."

Надіймося і вірмо, що Господь Бог дасть цей найвищий дар, досконалу чистоту, тим, хто його просить всією своєю душею у молитвах, з вірою і непохитністю в діянні.